1 червня 1998 року на базі 89-го механізованого полку було сформовано 28-му окрему механізовану бригаду. У той час Україна жила зовсім в іншій реальності. Після розпаду Радянського Союзу країна намагалася будувати мирне життя. Армія скорочувалась, техніка старішала, а сама думка про велику війну в центрі Європи багатьом здавалася неможливою.
Але саме тоді починало формуватися покоління українських військових, яке через роки зустріне найбільшу війну сучасної Європи.
Наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років перші етапи бойового шляху бригади проходять далеко за межами України. Військовослужбовці 28-ї бригади беруть участь у миротворчих місіях у Косово, Іраку, Сьєрра-Леоне та Демократичній Республіці Конго.
Українські миротворці працюють у регіонах, де світ уже зіткнувся з війною, хаосом та гуманітарними катастрофами. Саме там військові отримують досвід, який неможливо здобути на полігонах: служба у складі багатонаціональних сил, патрулювання, супровід колон, бойові чергування та життя поруч із постійною небезпекою.
У 2000-х роках цей досвід стає фундаментом професійного розвитку бригади. Тоді ще ніхто не знає, що зовсім скоро всі ці знання та навички знадобляться вже вдома.